Гаджети в школах: комітет ВР готує закон, а львівська депутатка пропонує фінську модель

У Верховній Раді розпочали роботу над законодавством, яке має врегулювати використання мобільних телефонів та інших гаджетів під час навчання. Законопроєкт №15105 пропонує обмежити для школярів користування телефонами, планшетами й смартгодинниками на заняттях. Винятки передбачені лише для освітніх завдань або з медичних причин — і тільки за погодженням з учителем.

У Комітеті ВР з питань освіти, науки та інновацій уже створили робочу групу, яка напрацьовує фінальну редакцію документа. Народна депутатка зі Львова Наталія Піпа пропонує альтернативу, побудовану на досвіді Фінляндії: держава визначає загальну рамку, а деталі фіксує сама школа. За її пропозицією, кожен заклад має прописати у своєму статуті правила користування гаджетами та модуль цифрової безпеки, а Міністерство освіти і науки підготує типові орієнтири. Моделі можуть бути різними — від зберігання телефону в наплічнику до здачі пристроїв на вході.

Аргументи на користь обмежень спираються на міжнародні дослідження та результати українських підлітків. За даними PISA-2025, рівень читацької грамотності школярів в Україні впав до 418 балів проти 466 балів у 2018 році. Понад 40% опитаних підлітків мають труднощі з переказом тексту чи зіставленням інформації з різних джерел. Дослідження Норвезького інституту громадського здоров'я засвідчують, що обмеження смартфонів у школах поліпшує навчальні результати, особливо серед дітей із менш забезпечених родин, і майже вдвічі знижує рівень булінгу.

Окремий пласт — цифрова безпека. За даними Dignity Online та Sense Research, 54% українських підлітків за останній рік стикалися з кібербулінгом, 14% дітей зазнавали ризиків онлайн-експлуатації чи сексуального насильства в мережі, 74% школярів бачили жорстокі кадри війни, а 36% — матеріали про самоушкодження.

Реакція ринку та освітньої спільноти поки що неоднорідна: частина освітян і нардепів схиляється до єдиних жорстких правил, інша підтримує гнучкість на рівні закладів. У будь-якому разі рішення комітету визначить, наскільки швидко українські школи отримають чіткі процедури — і чи зможуть вони адаптувати їх під власні умови.

Підсумок: боротьба йде не про сам факт обмежень, а про те, хто їх встановлюватиме — центральна влада чи самі школи. Від цього залежатиме і швидкість ухвалення закону, і те, наскільки ефективно правила працюватимуть на місцях.