Молодь повертається до механічних будильників: як це рятує сон

Механічний будильник, який довгий час вважався пережитком минулого, повертається в побут молодих українців. Після років домінування смартфонів частина користувачів знову обирає прості настільні годинники, зокрема й випущені десятиліття тому. Причина не в тому, що телефон гірше будить, а в надмірній кількості його функцій.

Смартфон, залишений біля ліжка, тягне за собою месенджери, робочі листи та стрічки соцмереж. Навіть швидка перевірка часу ввечері може обернутися пів годиною перед екраном. Уранці ж людина, вимикаючи сигнал, одразу натикається на повідомлення й починає їх читати, не вставши з ліжка. Окремий будильник дозволяє тримати телефон подалі — наприклад, на зарядці в іншому кінці кімнати або взагалі поза спальнею.

Користь такого обмеження підтверджує невелике дослідження, опубліковане в журналі PLOS One. Протягом чотирьох тижнів 19 учасників не користувалися смартфонами за 30 хвилин до сну, тоді як ще 19 не змінювали звичок. Перша група швидше засинала, спала довше та вище оцінювала якість сну.

Повернення будильників — частина ширшого тренду на техніку минулого. Молодь цікавиться плівковими фотоапаратами, програвачами, дротовими навушниками, компакт-дисками та звичайними наручними годинниками. Усі ці речі виконують одну функцію й не відволікають власника. Наприклад, частина молодих покупців обирає годинники зі стрілками саме тому, що вони не вимагають постійної уваги й водночас слугують аксесуаром.

Приваблює й дизайн аналогової техніки. Сучасні телефони відрізняються переважно розміром і кольором корпусу, тоді як старі предмети мають виразніший вигляд. Їх можна роздивлятися, колекціонувати, добирати під інтер’єр чи одяг.

У цей тренд вписалися й радянські будильники — «Янтарі», «Слави», «Витязі», «Зорі» та «Ракети». Їх цінують як годинник, елемент декору та річ з історією. Для старших поколінь такі моделі асоціюються з гучним цоканням і необхідністю заводити механізм, а для молоді ці особливості стають ознаками вінтажної речі. Радянські будильники випускали в металевих і пластикових корпусах, із різними формами та циферблатами, тому вони виразніші за типові електронні. Навіть непрацюючий екземпляр іноді купують просто як прикрасу.

На майданчиках купівлі-продажу такий будильник можна знайти дешевше 200 грн, що виглядає низькою ціною для предмета з історією. Йдеться не про відмову від сучасних пристроїв, а про розподіл функцій: фотоапарат — для знімків, програвач — для музики, годинник — для часу, будильник — для пробудження. І таке самообмеження часом виявляється зручнішим за універсальний смартфон.