ШІ від перцептрона до GPT: 76 років еволюції та питання контролю

У 1958 році ВМС США презентували перцептрон Френка Розенблатта — машину, яка навчалася розпізнавати образи методом спроб і помилок. Преса тоді писала, що пристрій зможе «ходити, говорити, бачити, писати, відтворювати себе й усвідомлювати власне існування». Через 16 років проєкт згорнули, а термін «штучний інтелект» став токсичним у заявках на гранти.

Формальним початком роздумів про ШІ вважають статтю Алана Тюрінга 1950 року, яка запропонувала замінити питання «чи може машина думати» грою в імітацію. Це визначило розвиток галузі: сучасні системи оптимізують не істину, а правдоподібність. Сам термін «штучний інтелект» з'явився 1955 року в заявці на грант до Фонду Рокфеллера, яку подали Джон Маккарті, Марвін Мінскі, Натаніель Рочестер і Клод Шеннон. Фонд виділив $7 500, а семінар у Дартмуті не дав обіцяних проривів, але народив спільноту та словник.

У цій хронології є український розділ, який часто пропускають. Олексій Івахненко з київського Інституту кібернетики у 1965 році разом із Валентином Лапою опублікував роботу про багатошарові структури, що навчаються за методом групового урахування аргументів (GMDH). Дослідник Юрген Шмідхубер вказує, що ці мережі були, ймовірно, першими працездатними системами глибокого навчання. Щоправда, його оцінка не є консенсусом галузі через багаторічні суперечки про пріоритет.

Перша «зима ШІ» настала у 1970-х. У 1969 році книга «Перцептрони» показала математичні межі одношарових моделей. У 1973-му британський звіт сера Джеймса Лайтгілла вказав на комбінаторний вибух як на фундаментальну перешкоду, після чого фінансування скоротили. У США 1974 року закрили контракт Carnegie на програму розпізнавання мовлення. Подібний обвал у 1980-х пережили експертні системи.

Нову хвилю запустили три чинники: великі дані з інтернету, доступне залізо (у 2012 році AlexNet натренували на двох ігрових відеокартах) та архітектура трансформера, описана в статті Google 2017 року. Саме трансформер став основою GPT.

14 лютого 2019 року OpenAI анонсувала GPT-2 із 1,5 мільярда параметрів, але не опублікувала повну модель через побоювання зловживань. Спільнота сприйняла це як PR-трюк, і того ж року незалежні команди відтворили більшість можливостей. У листопаді 2019-го компанія опублікувала повну модель. Тоді вперше публічно постало питання: хто вирішує, кому дістається технологія?

Відтоді десятки потужних моделей лежать у відкритому доступі, і запобіжники, вбудовані розробниками, можна зняти. Питання «Чи може машина думати?» лишилося без відповіді, але з'явилося приземленіше: у чиїх руках влада над ШІ та які обмеження можна обійти.