«Гаджет»: історія оператора БПЛА Станіслава Перфілова, який загинув під Покровськом

Станіслав Перфілов народився 17 січня 1998 року в селі Стольне на Чернігівщині. У 2016 році він закінчив Чернігівський професійний будівельний ліцей і здобув фах столяра. У мирному житті працював на будівельних об'єктах. Наприкінці 2021 року він отримав закордонний паспорт, аби поїхати на заробітки, але в останній момент змінив рішення.

24 лютого 2022 року вибухи розбудили його дружину Ольгу та маленьку доньку Ярославу. Стольне опинилося фактично в окупації, і Станіслав одразу долучився до місцевої самооборони. Після деокупації Чернігівщини він тричі звертався до ТЦК, але через давні травми його не брали. Лише з третьої спроби, у січні 2023-го, він став до лав ЗСУ.

Шлях у 32-й бригаді почався влітку 2023 року в Куп'янському районі на Харківщині. Спершу була піхота — служба в 405-му окремому стрілецькому батальйоні. Коли з'явилася можливість опанувати дрони, він одразу нею скористався.

Побратим Валентин згадує, що Стас був одним із трьох, у кого все виходило з першого разу, і мав вроджене відчуття техніки. Позивний «Гаджет» він отримав на навчанні, бо привіз із собою багато девайсів, гарнітур і дротів, був наймолодшим і найтехнологічнішим серед «дідів». Був у нього й інший позивний — «Циган», який він не любив, але з часом на перший план вийшла його професійність. Стас став «другим пілотом»: готував дрон до вильоту, коригував курс, вигадував нові кріплення для боєприпасів. Його раціоналізаторські ідеї часто вражали навіть командування.

Найбільшою силою Станіслава була любов до дружини Ольги та доньки Ярослави. За словами Валентина, поки він збирав і налаштовував дрони, то завжди дзвонив дружині по відеозв'язку. Стас мріяв бути батьком, обожнював Ярославу і робив ремонт удома кожної вільної хвилини. Останні два місяці він ніби поспішав жити — частіше шукав нагоди побачити родину, наче мав те саме «шосте чуття», яке часто з'являється на фронті.

Трагедія сталася 24 березня 2025 року поблизу населеного пункту Леонтовичі Покровського району. День був не по-весняному теплим і сонячним. Екіпаж працював із підвалу в центрі району, довго не вдавалося налагодити апаратуру, і лише згодом усе запрацювало. «Гаджет» разом з іншим членом екіпажу виносив дрон для бойового вильоту, коли почався артилерійський обстріл. Ворожа міна впала зовсім поруч.

Станіслав отримав множинні важкі поранення. Боротьба за його життя тривала у стабпункті, лікарні імені Мечникова в Дніпрі та Свято-Михайлівській клінічній лікарні в Києві. Два тижні лікарі та рідні сподівалися на диво, але 8 квітня 2025 року серце Станіслава Перфілова зупинилося.

Побратим Валентин згадує, що про смерть друга йому написала дружина Стаса, коли вони сиділи в тому самому підвалі в Покровську. «Ми тоді пообіцяли один одному: ми не зупинимося. Стас загинув, захищаючи свою родину, і його життя, а не смерть, завжди буде нам нагадуванням, заради кого ми тут», — каже він.

Станіслав Перфілов був нагороджений повагою побратимів та вдячністю піхоти, яку він прикривав з неба.