Кратер Хікмана в Австралії підтвердили як метеоритний: що це означає для науки

Майже ідеальне коло в глибинці Західної Австралії, яке геолог Артур Хікман з Геологічної служби Західної Австралії помітив на супутникових знімках у липні 2007 року, виявилося ударним кратером. Результати дослідження опубліковані в Australian Journal of Earth Sciences.

Діаметр структури становить приблизно 260 метрів. Австралійське видання Australian Geographic описало її як найновіше метеоритне кратерне утворення, знайдене в країні. Неофіційно об'єкт називають «кратером Хікмана».

За оцінками авторів роботи, кратер утворив об'єкт шириною близько 10 метрів, який вирив заглиблення приблизно на 80 метрів. Датування відносить подію до пізнього плейстоцену — від 10 до 100 тисяч років тому. Вік визначили завдяки перекриттю південного краю структури сусіднім струмком.

Польових даних спершу не вистачало для остаточного підтвердження. У 2012 році Геологічна служба Західної Австралії разом із компанією Atlas Iron, яка вже працювала в цьому районі, провела бурові роботи, щоб перевірити припущення про метеоритне походження воронки. Про це йдеться в пресрелізі Департаменту гірничої справи, регулювання промисловості та безпеки (DMIRS) за 2017 рік.

Ключовими стали хімічні аналізи. Співвідношення елементів платинової групи виявилося ближчим до метеоритних показників, ніж до середніх значень континентальної кори, що вказувало на значну метеоритну складову. Висока концентрація нікелю свідчила про залізний метеорит.

Науковці зазначають, що залізні метеорити найчастіше утворюють невеликі прості кратери, хоча серед падінь загалом переважають хондрити: кам'яні метеорити такого розміру зазвичай руйнуються в атмосфері. Дослідники також припускають, що об'єкт міг бути достатньо малим, аби загальмувати в повітрі перед зіткненням.

Для ринку геологічних досліджень і гірничої галузі регіону це означає появу ще однієї підтвердженої точки метеоритного походження в переліку австралійських структур. За даними дослідження, це, ймовірно, перша наукова свердловина, пробурена в простому кратері діаметром менше одного кілометра в Австралії та інших регіонах.

Підсумок: історія кратера Хікмана демонструє, як супутникові знімки, бурові роботи та хімічний аналіз разом дають змогу підтвердити походження об'єкта, поміченого випадково. Для Австралії це черговий приклад того, що навіть добре вивчені території можуть приховувати сліди метеоритних падінь.